Чи можна допомогти тому, хто відштовхує допомогу?

Ми не завжди розуміємо, як можна допомогти людині, що просто зараз переживає важку втрату. Як бути поруч, як розрадити, як і про що говорити. Та й скорботні часто не готові приймати допомогу оточуючих, які щиро їм співчувають та намагаються підтримати в цей важкий період.

Тож, чому іноді наші добрі наміри та бажання допомогти скорботному залишаються лише намірами?

Передусім, ми завжди намагаємось підтримати, допомогти та щось запропонувати, виходячи з власного світогляду, власного ресурсу та рівня активності. Але скорботний зараз не має такого ресурсу. Його виснажують важкі емоції горя, тож в нього просто фізично немає сил, щоб рухатись, щось робити або щось змінювати у власному житті.

До того ж, близько 70 % людей, що переживають втрату близьких, стикається з емоційною або соціальною самотністю. Людина може вважати, що її ніхто не чує, не розуміє, всередині лише порожнеча, або й насправді не мати оточення, на яке можна спертися. Але це все – про самотність.

Тож, як допомагати та підтримувати людину у скорботі, яка не має ресурсу та почуває себе самотньою?

  • Заповнюйте її порожнечу присутністю.

Будьте поруч. Ваша присутність поруч з людиною, що переживає втрату, має бути ненав’язливою, максимально коректною та не порушувати її особистий простір.

  • Запитуйте її про те, що їй потрібно.

Враховуйте побажання та уподобання скорботного, пропонуйте лише таку соціальну активність, яка може його зацікавити та бути йому під силу. 

  • Пропонуйте спільну активність.

Це може бути майстер-клас з живопису, кінопоказ, цікава лекція або екскурсія. Обирайте такі варіанти, де ви зможете бути поруч, в одному просторі, не порушуючи при цьому особистих кордонів людини, яка горює.

  • Будьте обережні зі словами.

Краще помовчати разом з людиною у скорботі, аніж говорити їй щось, на кшталт «Ну годі вже. Так не можна. Потрібно щось робити». Навіть, якщо ви бажаєте скорботному лише найкращого, від подібних розмов користі не буде. 

І пам’ятайте, підтримка та допомога має бути не такою, якою ви її бачите, а саме тою, якої потребує людина, що переживає втрату.