«Зробіть мене щасливим».
Втрата близької людини – це надзвичайно складний досвід. Горе від втрати не минає швидко. Іноді ми роками перепроживаємо втрату та пов’язані з нею важкі емоції, а це втомлює і позбавляє ресурсу.
Оскільки жити тривалий час в стані болю й горя надзвичайно важко, іноді ми починаємо пред’являти претензії своєму найближчому оточенню: «Чому ви не зробите щось, щоб мені стало легше?».
Насправді стан щастя має йти з середини, тож як би не було важко переживати втрату, не варто очікувати, що хтось знов подарує вам щастя та радісні емоції. Ніхто, крім нас самих, не може зробити нас щасливими.
Люди, що втратили найближчих та найрідніших, часто надовго втрачають здатність відчувати позитивні емоції. Вони не дозволяють собі помічати щось хороше та радіти: «Як я можу радіти? Як мені може знов бути добре і затишно, коли найважливішої для мене людини більше немає поруч?» Вони почуваються винними за свою радість та навіть за те, що знову хочуть радіти.
Коли ми переживаємо горе та втрату, перед нами постає надзвичайно складна задача – нам треба прийняти реальність, прийняти втрату.
Але якщо на цьому шляху прийняття ви почнете спочатку, тобто з прийняття себе та власного життя, з розуміння того, що ви, як біологічний організм, потребуєте їжі, сну, фізичної активності, вам буде легше прийняти і факт втрати, і ваші сьогоднішні реалії. До того ж з часом ви зрозумієте і те, що радіти та отримувати позитивні емоції – це теж важлива потреба.
Здатності радіти, помічати та робити для себе щось, що хоч на хвилинку, але змусить посміхнутись, можна навчитися знову. Ми маємо самі починати шукати маленькі промінчики радості у своєму житті, в кожному дні, вчитися робити для себе тут і зараз те, що в наших силах, щоб знов відчути смак життя.
Це почне виходити не одразу, адже після втрати близької людини в нашому житті ще так багато горя й болю. І навряд чи це допоможе їх позбутися.
Але це зігріє вас і ви знову почнете піклуватися про себе, своє тіло, простір навколо і з часом зможете повернутися до більш наповненого життя, в якому знов є місце радості та щастю.