Дайте скорботі слово! 4 режими висловлення скорботи.
Дайте скорботі слово!
Цю фразу я завжди використовую у своїх навчальних матеріалах, зокрема й на авторському курсі для психологів «Терапія горя».
Якщо не дати людині у скорботі можливість висловитися, розповісти про втрату, свої почуття та емоції, він не буде покроково рухатися крізь горе. Поетапне проживання горя не відбуватиметься.
Мова скорботи в кожного своя. Це дуже особисті та суб’єктивні способи висловлення або стримування власних емоцій та реакцій на втрату. При цьому, ми маємо на увазі як безпосередньо фізичну втрату близької людини, так і потенційні або очікувані втрати, пов’язані з її смертю.
Але не завжди людина у скорботі здатна говорити про власне горе вербально, ба більше, простими зрозумілими словами.
Тож, тут для психолога варто виокремити 4 режими висловлення скорботи:
● Вербальна відповідь.
Прості слова, фрази та формулювання, усні або письмові, що дають зрозуміти, що відчуває людина, що з нею відбувається, наскільки їй погано.
● Невербальна відповідь.
Скорбота може проявлятися мовчанням, відсутністю емоцій. Людина ніби заклякла, провалюється в себе, не реагує на зовнішні події.
● Фізичні реакції.
Горе говорить за допомогою тіла людини, її фізичних відчуттів та рухів. Людина у скорботі зітхає, заламує руки, відчуває важкість або стискання у грудях, з’являються проблеми з серцево-судинною системою.
● Фізична активність.
Проявом горя може бути діяльність, спрямована на дотримання усіх ритуалів, пов’язаних зі смертю людини: організація поховання та безпосередньо похорон, поминальні традиції, переїзд та зміна місця роботи, щоб нічого не нагадувало про життя до втрати.
Для психолога, що працює в темі горя втрати, важливо вміти розпізнавати те, як людина висловлює горе. Адже, якщо скорботний не пише листи померлому, це абсолютно не значить, що його горе ніяк не проявляється назовні.
Будьте уважні, зчитуйте сигнали, що невербально посилає вам людина, яка переживає горе втрати.
Це допоможе правильно діагностувати, на якій зі стадій проживання горя знаходиться клієнт, убезпечити його від «застрягання» на певному етапі, та підтримати на шляху крізь горе до того моменту, коли він зможе жити далі, переживши втрату.