Подвійна стигма
Коли я починала працювати в темі горя та втрати, мені здавалося, що це дуже вузький напрямок. Але це не так. Щодня я стикаюся з новою гранню горя.
Текст буде сумбурний, вибачте.
Перинатальна втрата. Ми вже про це говоримо давно. Різні спільноти та групи підтримки потроху, крок за кроком, виводять цю тему з розряду “мовчазне горе”.
Проте групи підтримки та протоколи медичної та психологічної допомоги є не для всіх. Величезна кількість людей із ЛГБТ залишається у тіні. Приймаючи рішення народження дитини вони прирікають себе подвійну стигматизацию.
А у разі перинатальної втрати вони “виключені” з суспільства. Вони бояться бути відкритими.
І якщо з жінками лесбіянками є хоч якесь розуміння процесу та прийняття, то втрата в трансгендерних парах не вписується в гетеронормативність суспільства.
Ви тільки уявіть, наскільки усвідомлено рішення про народження дитини у цих пар. Адже вагітність для них – це той ще квест із рішенням логістичних,
фінансових юридичних питань Потрібно вибрати – сурогатне материнство чи оформлення опікунства (усиновити має право лише один із партнерів). Якщо пара вибирає ЕКЗ, то, як ми знаємо, фінансові витрати досить великі.
І ось уявіть, пройшовши через усі організаційні “терни” і знайшовши довгоочікувану дитину, вони її втрачають.
Горе дуже багатолико. У кожного воно своє, не схоже на інших. Але навіть коли історії втрати різні, біль може бути однаковим.
Коли я слухала історію втрати у трансгендерній парі, я розуміла, що в мене вибух мозку. Я просто не знаю елементарних речей, наприклад використання звичних займенників він/вона.
Я намагалася “натягнутися” на ситуації звичні психологічні ефекти, а вони не натягуються. І всі мої знання про гору чоловіків та горе жінок виявилися рамками, з яких потрібно вибиратися.
У своїй дисертації я писала, що в основі психологічної допомоги при втраті лежить розуміння. Дуже важливо бачити чужий біль та розуміти його.
Знання теж потрібні звичайно, але їх має бути багато, щоб ми не намагалися загнати чуже життя у рамки наших знань. Вона, зазвичай, не заганяється.
Дякую за досвід!
Хочу висловити свої співчуття всім парам ЛГБТ, які втратили дитину. Мені дуже шкода.
Бережіть себе та своїх близьких.
Лариса Рибик.
25 серпня 2021 р.