Чи варто планувати досягнення у період скорботи?
Часто ті, хто переживає втрату близької людини, засмучуються, що не можуть впоратися зі швидкістю змін у житті, з тим, що відбувається навколо. Ніби, життя проноситься повз них, як швидкісний болід.
І найбільш невдалий вихід в цьому випадку – піти на курси, де вчать ставити цілі та досягати мети. Чому невдалий?
● Горе і тіло.
Горе – це не тільки емоції. В горі є й біологічна складова. Тобто, на втрату реагує і наше тіло, гормональний фон, всі системи нашого організму. І нашому організму потрібен час, щоб впоратися і прийти в норму.
● Горе і когнітивний процес.
Горювання негативно впливає на наше мислення і пам’ять. Це нормально. Але досягати в період, коли ваша швидкість обробки інформації є набагато нижчою, аніж в тих, хто не переживає втрату, це не надто адекватні вимоги до себе.
● Горе і майбутнє.
Втрата руйнує сприйняття майбутнього. Коли ми плануємо або мріємо про якесь майбутнє для себе, за замовчуванням ми бачимо в цьому майбутньому поруч з собою і наших рідних та коханих. Після втрати омріяне майбутнє вже не може бути таким, яким ми його уявляли. Отже, рухатися далі до старих цілей немає сенсу.
● Горе і бажання.
Коли ми намагаємось визначити для себе нову ціль, вона може не відгукуватися, не відповідати нашим бажанням. Адже головне бажання скорботного – щоб той, хто пішов, знов був поруч. Тож, ми починаємо ставити собі цілі популярні або загальноприйняті в соціумі. А це нав’язування та знущання з себе.
Головна порада – зачекайте з цілями та досягненнями хоча б 1–1,5 року. Але дослухайтесь до себе, адже є люди, для яких дія є природним процесом, що допомагає їм впоратися та пройти крізь горе.
Тож, бережіть себе та орієнтуйтеся тільки на те, чи бажаєте та чи в силах ви зараз ставити цілі та досягати їх.
Якщо ні, цим точно не варто перейматися зараз. Ви все встигнете, коли впораєтесь з горем та переживете тяжку втрату.