«Про мертвих або добре, або ніяк».
Це більше, ніж просто сталий вираз. І під час проживання горя втрати він впливає на нас сильніше, ніж можна було б уявити.
Коли людина переживає втрату когось близького, важливого або найріднішого, вона стикається з цілою гамою почуттів. На певному етапі ви можете відчувати агресію, злість, образу та пред’являти претензії до померлого.
Але ось тут і починається конфлікт. Адже в нашій культурі не прийнято проявляти негативні емоції до того, хто пішов. Та й ваше оточення відверто не розуміє або засуджує такі прояви.
«Що ти таке говориш? Так не можна. Припини!» – це, мабуть, знайомо кожному, хто у скорботі намагався чесно висловити те, що відчуває до померлого не тільки сум і тугу, але й певні негативні емоції.
Насправді одразу після втрати людина, що переживає горе, схильна ідеалізувати померлого. І це нормально. Значуща людина займала велике місце у вашому житті, вона любила вас й оберігала від труднощів, підтримувала і надихала, розуміла та брала на себе частину ваших проблем і турбот. В цій людині була частина вашого життя.
Але ми не можемо довгий час жити в ідеалізації, наша психіка починає чинити опір. Тож, на наступному етапі ми відкочуємось у прямо протилежний бік – починаємо відчувати злість та образу на померлого, засуджувати його, згадувати всі негативні моменти, вчинки та риси характеру.
Якщо в процесі переживання горя втрати ваше ставлення до померлого та почуття до нього змінюються від ідеалізації до відвертого негативу – це абсолютно нормально. Так, емоції можуть бути дуже сильними. Але вони змінюються, тож процес горювання йде нормальним шляхом.
А от застрягання в одному з цих станів може спричинити складне горе та патологічні прояви у проживанні горя втрати.
Бажаю всім, хто у скорботі, пройти крізь всі етапи горювання, впоратися та максимально зберегти себе.