«Режим виживання»: що це, в чому його небезпека
Люди можуть по-різному реагувати на стрес. Дехто проживає всі емоції одразу, їм може бути складно їх приховувати і контролювати. Інші навпаки, наче завмирають. Їхня психіка не здатна витримати надмірне навантаження, тому «відключає» емоційні реакції, почуття і переживання.
«Режим виживання»: що це
У психології «режимом виживання» називають реакцію людини на страх, стрес або травму. Українці могли добре вивчити це явище в перші тижні після початку повномасштабного вторгнення. Також «режим виживання» є частим наслідком інших травматичних подій: втрати близької людини, звістки про страшний діагноз, дитячої травми, випадку насилля. Перебування у такому стані допомагає адаптуватись до змін та вести звичне буденне життя. Проживання складних емоції відкладається до більш сприятливого часу.
Людина може застрягати у цьому режимі надовго. Її приваблює умовний комфорт такого життя. Однак потрібно розуміти, що втеча від переживань має свої наслідки.
Ознаки «режиму виживання»
Завдяки переходу в такий стан людина може забезпечити собі базову безпеку у стресовій ситуації. Цікаво, що «режим виживання» може супроводжувати будь-яку реакцію на стрес: втечу, боротьбу або завмирання. Це додатковий механізм захисту.
Основні прояви «режиму виживання»:
- Розфокусування Розсіяна увага, відсутність фокусу. Людині важко концентруватись та довго утримувати фокус на одній задачі. Вся її увага спрямована на слідкування за факторами небезпеки або тригерами, які викликають захисну реакцію. Багатозадачність, навчання, запамятовування великого обсягу інформації стають непосильними. Реактивна поведінка. Р
- Реактивна поведінка. Через надмірне фокусування на власній безпеці та комфорті людина стає залежною від умов навколишнього середовища. Їй важко підтримувати стабільний настрій за поганої погоди або витримувати дитячий плач у маршрутці. Також людині стає складно керувати своїми емоціями, вона може зненацька розплакатись, образитись через дрібницю, зірватись у гнів або відверто виказати роздратування.
- Напади паніки або тривоги. Ці прояви можуть траплятись незалежно від того, чи існує реальна небезпека. Людина весь час знаходиться у напрузі, очікуючи на щось погане. В результаті, в неї можуть бути проблеми зі сном та відпочинком загалом, панічні атаки, високофункціональна тривога.
- Психосоматичні симптоми. Дуже часто люди в «режимі виживання» відчувають фізичний дискомфорт і болі, які не мають медичних пояснень. Проходячи обстеження, вони не отримують діагнозу і не можуть з’ясувати причину нездужання. Поширені прояви – збої в роботі шлунково-кишкового тракту, проблеми із сечостатевою системою, головні болі або біль в кінцівках.
- Втомлюваність, виснаження. Перехід в «режим виживання» означає, що організм перенаправляє всі енергетичні ресурси на активацію механізмів самозбереження. Людина постійно знаходиться насторожі, відстежує небезпеку або очікує на неї. Все інше здається їй неважливим. Згодом, і неї вже не вистачає сил на виконання звичайних справ. Домашня робота, трудові обовязки, підтримування стосунків – все це починає здаватись надважким. Також погіршуються когнітивні функції, тобто, людині важко аналізувати інформацію та приймати рішення.
Вийти з «режиму виживання» самостійно дуже складно. Подбайте про себе, зверніться по допомогу до психотерапевта з нашої бази. Наприклад, до гештальт-терапевта Валентини Кухар. Вона допоможе вам прожити складні емоції у безпечному середовищі та повернутись до повноцінного життя. Ознаками виходу із «режиму виживання» стають думки про майбутнє, здатність проявляти емоції та екологічно з ними справлятись, зникання дискомфортних відчуттів у тілі, налагодження режиму сну, нормалізація харчової поведінки.