Психологічний стан людини, 3 – 4 місяці після втрати.
Починається цикл хороших та поганих днів.Іноді ми вже можемо радіти сонечку та посмішці дитини, а іноді нас охоплює гнів.
Ми стаємо дратівливими та нетерплячими. І ніби дрібниця, але як люди не розуміють, що так не можна… Люди не розуміють, у них інші процеси та інші події в житті.
Те, що відбувається з людиною, яка переживає втрату, у цей період називається гостре горе. Симптоми гострого горя починають виявлятися через 5-6 тижнів після втрати (я вже говорила про це у попередніх постах).
За три місяці організм вже «втомився». Імунітет знижується, зростають ризики інфекційних та застудних захворювань.
Саме на тлі загального зниження життєвої енергії у людини з’являється роздратування. Це роздратування часто переростає у гнів.
Гнів кожен виявляє по-різному. Хтось кричить і лається, а хтось мовчки стискає кулаки та зуби.
Гнів і агресивність лежать в основі процесу скорботи. Джерелом виникнення цих емоцій може бути відчай від того, що не змогли запобігти втраті.
Будь-яка втрата викликає лють. Хвиля звинувачень обрушується на долю, Бога. А також на колег, на керівництво структури (медицина, правоохоронні органи), на суспільство загалом та на вбивць чи тих, хто справді причетний до загибелі.
Весь комплекс негативних емоцій, від елементарного роздратування до ненависті. Інколи жага помсти, ускладнює навіть спілкування з оточуючими.
Давайте пам’ятати, що у разі смерті соціальні стандарти суспільства не допускають прояви агресії та гніву. Прояв гніву вважається аморальним і свідчить про втрату контролю.
Тому велика відповідальність лягає на плечі оточуючих, щоб у них вистачило мудрості зрозуміти, що ці стани є природними і свідчать не про агресію, а про почуття безпорадності та безсилля.
Автор Лариса Рибик