Перші дні після втрати.
У перші години і навіть дні на перший план виступає фізичне страждання у вигляді періодичних нападів, тривалістю від кількох хвилин до години зі спазмами в горлі, нападами задухи, прискореним диханням і постійною потребою зітхнути. Це виглядає так, ніби людині не вистачає повітря, при цьому вона не може зітхнути на повні груди. Дихання дуже поверхове.
Для того, щоб трохи розслабити цей спазм, потрібно зробити кілька глибоких вдихів одночасно піднімаючи прямі руки через сторони над головою. На видиху руки опускаємо вниз. Після розслаблення спазму йде позіхання. Це своєрідний маркер, що ви зробили правильно.
Згодом постійні зітхання зберігаються тривалий час, і знову стають особливо помітними, якщо людина згадує або розповідає про своє страждання.
Не намагайтеся зупинити людину, дайте їй можливість висловитися. Налийте склянку води. Якщо Ви та людина, яка переживає втрату – дозвольте собі перепрожити усі ці складні емоції. Єдине що – пам’ятайте, ваша сім’я також переживає лихо. Виливаючи всі свої переживання на найближчих, ви додаєте їм страждання. Нести своє горе і Ваше їм може бути не під силу.
Якщо ж Ви та людина, яка слухає, постарайтеся коректно повертати того, хто переживає втрату, до дійсності та ставити банальні питання: як ти себе зараз відчуваєш, що ти сьогодні їв (або їла), які плани на сьогодні. Але лише в межах одного дня.
Також спостерігається відчуття порожнечі у животі, втрата апетиту, м’язової сили. Найменший рух стає вкрай обтяжливим і майже неможливим, від незначного фізичного навантаження виникає повна знемога. На тлі цих тілесних ознак людина відчуває психічні страждання у вигляді емоційної напруги чи душевного болю. Виникає легке почуття нереальності того, що відбувається.
Бережіть себе та своїх близьких! Зайдіть до церкви, запишіться на консультацію до психолога. Знайдіть прийнятний для себе спосіб.
Автор Лариса Рибик