Що таке фрустрація і як з нею жити?
У нашому житті бувають ситуації, коли ми не можемо отримати бажане. Тоді ми відчуваємо такий емоційний стан як фрустрація. Ця емоція може бути викликана як зовнішніми чинниками, так і внутрішньоособистісним конфліктом. Зовнішню фрустрацію провокують обставини, які перешкоджають досягненню мети та блокують мотивовану поведінку. До таких факторів належать:
• Затримки;
• Невдачі;
• Відмови;
• Втрати.
Зовнішні перешкоди можуть бути:
• Соціальними (наприклад, люди, які не дотримуються черги або повільно йдуть, коли ви поспішаєте).
• Несоціальні (наприклад, розряджений телефон при необхідності дзвінка, несприятливі погодні умови при запланованому заході на вулиці).
Оскільки ми соціальні істоти, у нас спостерігається особлива чутливість до соціальних джерел фрустрації. Це може пояснювати той факт, що обмеження за будь-якою ознакою (расовою, гендерною і т.п.), часто є сильним джерелом стресу для представників даної групи.
Це неприємне відчуття посилюється при посиленні таких факторів як інтенсивність, терміновість та важливість. Чим сильніше ми чогось хочемо, чим більш це терміново нам потрібно та чим важливіше це для нас, тим гостріше відчуття фрустрації при неможливості отримати бажане. Також фрустрація посилюється з наближенням до мети, яка стала недосягнута.
Фрустрацію також посилює феномен, що називають «останньою краплею». Якщо спочатку людина відчувала лише легке роздратування від неможливості отримати бажане, то при повторенні такої ситуації емоційні реакції стають більш інтенсивними, переростаючи, наприклад, в агресію.
Особистісна фрустрація обумовлюється характеристиками людини, що перешкоджають отриманню бажаного. Наприклад, неможливість стати спортсменом через фізичні вади, неможливість вступити до університету через особливості знань або інтелекту.
За фруструючих обставин людина відчуває цілу гаму емоцій, серед яких переважають гнів та страх. Може спостерігатися апатія, агресія або аутоагресія, рухове збудження, деструкція і регресія.
Фрустрація може призводити до адекватної (адаптивної) або до інфантильної поведінки. При адаптивній поведінці посилюється мотивація та активність для досягнення мети. Інфантильна поведінка проявляється агресивністю та униканням проблеми. Агресія часто є першою реакцією на фрустрацію та проявляється в поведінці більшою наполегливістю, яка спрямована на руйнування бар’єрів до мети деструктивними способами.
Якщо неможливо досягти бажаного, людина може фізично або психологічно дістанціюватися від джерела фрустрації.
Адаптивна поведінка досить варіативна, конструктивна та зріла. Інфантильна поведінка є деструктивною, ригідною і незрілою.
У зрілої людини в тій чи іншій мірі розвинена толерантність (терпимість) до фрустрації. При цьому людина здатна витримати фрустрацію, вибравши відмову від мети або адаптивні варіанти поведінки замість руйнівних реакцій.
Велике значення в здатності витримувати фрустрацію має досвід, отриманий в дитинстві. Якщо дитина завжди отримувала бажане, то їй буде складніше пристосуватися до почуття фрустрації та прийняти те, що людина не завжди отримує бажане. У той час, коли діти, які не завжди отримували бажане, виявляються більш здатними зрозуміти, що це нормально.
Таким чином, ми не завжди отримуємо бажане та можемо відчувати почуття фрустрації. А ось наші реакції на це можуть бути різними. Поведінка залежить як від наших особистих характеристик, так і від таких факторів фрустації як інтенсивність, повторюваність і тривалість.