Як почати переживати горе і не ховати його в собі.
Це цілком нормально, що ми намагаємось вберегти себе від важких емоцій та думок. Переживаючи смерть близької людини, ми часто також намагаємось відволікатися, не думати, поринути в роботу, родинні справи, побут, аби лише уникнути тяжких емоцій та нав’язливих думок.
Але це хибний шлях. Якщо ми тікаємо від власних емоцій та почуттів, не відбувається робота горя. Ми самі не рухаємось крізь горе, не переживаємо його. Втеча від себе, від власних реакцій та емоцій зрештою призводить до складних реакцій: тривалих розладів горя та психосоматичних захворювань.
Неможливо удавати, що ви не змінилися, нічого не відбулося. Горе завжди залишає свій слід. Ми змінюємось назавжди. Цей досвід втрати рідної людини змінює нашу особистість. І з цим потрібно погодитись.
Якщо ми прагнемо пережити горе втрати, не уникаючи і не ховаючись від самих себе, нам треба погодитись з тим, що цей досвід важкої втрати присутній у нашому житті, що ми маємо такі думки і такі почуття, які в нас насправді виникають.
Будьте всередині власного досвіду, погодьтесь з тим, що вам боляче. Зазирніть у власні емоції, визнайте їх, адже горе – це цілий спектр зовсім різних емоцій, і ми не відчуваємо їх усі одночасно.
Ви можете відчувати тривогу, страх перед майбутнім, відчуття провини. А може це злість на себе, своє оточення, на рідну людину, що покинула вас. Або надія на те, що ви впораєтесь, що в вас все буде добре.
І коли ми починаємо розбиратися окремо з кожною емоцією з усього спектру емоцій горя, коли проходимо через визнання цих емоцій та почуттів, ми не ховаємось від них, не уникаємо. Ми починаємо дійсно переживати горе.
Так, це не просто, а іноді навіть страшно – подивитись в очі власним болючим почуттям та емоціям. Але тільки так, поступово рухаючись крізь горе, ви з часом обов’язково повернете собі і сили, щоб жити далі, і бажання знов радіти життю.
Будьте уважними до себе, визнайте все те, що відбувається всередині та навколо вас. Це важливо.
Адже, коли ми говоримо собі: «Я живий. Мені боляче, але я живий», ми даємо собі шанс йти далі.