Автор
0 Коментарі

Дитяча агресивність, шукаємо шляхи подолання

Дитячі істерики – це серйозне випробування як для батьків, так і для самих дітей. З цією проблемою в тій чи іншій мірі стикається майже кожна родина.  Психологи б’ють на сполох – останнім часом в країні спостерігається зростання сплесків дитячої агресії та насильства. В цій статті спробуємо разом розібратися що є причиною проявів агресивної поведінки у дітей і як запобігти проявам дитячої агресії.

З наукової точки зору агресивна поведінка є одним із захисних механізмів в складних життєвих ситуацій, за допомогою якого будь яка людина намагається якось скинути свої негативні емоції і пристосуватися до навколишнього середовища. Дитяча агресія – це форма поведінки, яка направлена на самозахист і служить для адаптування, задоволення бажань і досягнення мети. Не варто забувати, що потреба та готовність до боротьби – це природна властивість, необхідна у житті людини, тому не потрібно прагнути повністю позбавити дитину від агресії, варто лише вірно скерувати.

Тому коли малюк плаче, тупотить ніжками, вимагаючи, щоб йому щось купили (дістали, зробили), не варто боятися таких ситуацій, і як радять психологи –  у цьому випадку важливо вибрати вірну тактику поведінки по відношенню до дитини.

 

Важливо знати, що після року у дитини починається так зване «тренування батьківських почуттів». Приблизно до 2,5 років такі емоційні «піки» трапляються несвідомо. У цьому віці малюк просто не в силах з собою впоратися. Істеричну поведінку найчастіше трапляється через емоційних перевантажень або від втоми. А ось після 2,5-3 років істерика – зовсім інша справа. Це вже спосіб привернути увагу та спроба маніпулювати дорослими. Адже коли батькам зупинити агресивну поведінку дитини не виходить, вони починають нервувати, ніяковіти (особливо якщо навколо багато людей), то вони готові зробити все, щоб припинити істерику. Так малюк перевіряє своїх рідних на «міцність» і намагається домогтися свого.

 

У будь яких випадках з боку дитини істерика це дуже сильний емоційний сплеск, який супроводжується негативними емоціями дитини: роздратуванням, гнівом, навіть агресією. Переважно це трапляється на очах у численної публіки, коли в дитина, не отримавши чогось бажаного або з іншої причини, впадає в страшне роздратування і починає кричати або верещати, в гіршому випадку падає на підлогу і може навіть битися головою.

 

Думка фахівця психолога

При проявах дитячої агресії (істерики) перш за все потрібно навчитися відрізняти звичайний плач при будь-якій фізіологічній потребі малюка (яку потрібно задовільнити) від примх дитини. Немає таких дітей, у яких не траплялися б істерики – так вони намагаються знайти спосіб проявити свою волю та характер. Першим ділом не намагайтеся ігнорувати дитячу поведінку. Спокійно скажіть: «Я розумію, ти хочеш мене переконати зробити по-твоєму але ми зараз зробимо інакше з тої причини що…. ». Спираючись на ваше пояснення та на вашу підтримку, малюк навчиться розуміти ваше «ні» і надалі правильно висловлювати та задовольняти свої бажання.

Науковцями доведено, що основними чинниками, які обумовлюють агресивну поведінку дітей є: біологічні (стан здоров’я дитини, генетика), фізичні (атмосферний тиск, температура повітря, освітлення, навіть тіснява у приміщеннях), психологічні (низька самооцінка, високий рівень тривожності, не сформованість навиків самоконтролю поведінки, психічні відхилення, психоемоційні перенапруження), соціальні (неадекватний тип батьківського ставлення, негативний вплив оточення де знаходяться діти). Формуванню агресивної поведінки сучасних дітей дошкільного віку сприяє також задіяння у фактичному процесі негативно-агресивного спілкування та уявлення моделів агресивності ( негативні персонажі, насильство з екранів) .

 

Шукаємо шляхи подолання істерик

Щоб досягти успіху у спілкуванні з агресивними дітьми, варто дотримуватися таких порад:

– абсолютно в будь-якій ситуації по відношенні до дитини слід обходитись без криків та фізичного насилля (ляпасів). Тому як подібна реакція (батьків, вихователя) породжує лише агресивну реакцію дитини. Слід пам’ятати, що будь яка насильна заборона – це найменш ефективний засіб подолання агресії, лише шляхом виявлення справжніх причин агресивної поведінки можливе їх усунення;

– варто дати можливість дитині виплеснути свою агресію, вилити її на інші предмети (наприклад дозволити побити подушку, м’які іграшки, боксерську грушу або розірвати намальований папері портрет ворога). Бажано створити для дитини такий собі «куточок гніву», де можна було б їй виплеснути свою злість. Про можливість такого методу боротьби з агресивним станом, дитина має бути попереджена;

– потрібно показувати дитині власний приклад ефективної поведінки, не допускати вияву гніву в її присутності або поганих висловлювань про своїх друзів чи колег, складання планів помсти;

  • важливо у середовищі в якому перебуває дитина прибрати фрази конфліктогени: «Якщо ти не зробиш так-то, то я » (шантаж і загроза), «Таке міг сказати тільки ти» (образа), «Ти постійно не виконуєш обіцянки» (критика), «Так буде краще» (нав’язування). Треба вчити дітей позитивно взаємодіяти з однолітками, дорослими, адже засвоєні форми поведінки у цьому віці багато в чому визначають її у подальшому житті дитини;
  • нехай дитина відчує, що її люблять, цінують і приймають такою, яка вона є. Власна порада батькам – не соромитися зайвий раз приголубити або пожаліти дитину, вона має бачити, що потрібна і важлива для вас..

 

Не дивлячись на значну кількість досліджень, присвячених вивченню природи дитячої агресивної поведінки ключові питання, пов’язані з специфікою прояву агресії у дітей залишаються відкритими. Як психологів, так і батьків цікавлять нові, більш сучасні методичні розробки та дослідження, щодо вивчення особливостей дитячої агресивної поведінки та можливої корекції і попередження агресії.

 

За потреби звертайтеся за більш детальними консультаціями до наших фахівців, база даних яких розміщена на нашому сайті.