СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАТУС ВДОВИ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Сучасний стан суспільства призвели до розширення досліджень в галузі психологічного супроводження родин загиблих працівників силових структур. На питання чому саме українські вчені вказують на необхідність системної допомоги вдовам можна знайти навіть в поверхневому огляді соціального статусу вдів у різні часи.
З давнини в Київській Русі існувало «жіноче право». Народні традиції та морально-етичні норми були основним джерелом формування правової системи давньоруської держави. Ще в угоді князя Олега з візантійським імператором Левом у 912 була стаття, яка захищала права жінки [1, 101].
Повагу до жіночої долі вдови і її соціальний захист знаходимо у “Рукописанні князя Володимира Васильовича”, [1, 111], і у правовому кодексі “Руська правда”, зокрема у статтях 88, 90, 91 [1, 97].
Митрополит Іларіон (І. Огієнко) у своїй праці “Дохристиянські вірування українського народу” засвідчує право жінки стати головою родини після смерті чоловіка [2, с. 365]. Документи Давньоруської доби, такі як “Руська Правда”, Статут князя Володимира, Статут князя Ярослава та ін., унормували законодавчо соціальний статус жінок вищий ніж в країнах Західної Європи.
Але не тільки в правових документах ми знаходимо свідчення про стан жінки, а й в релігійних. Спочатку це культ жіночого божества в язичництві та шанування Мокоші, Берегині, Матері-Землі, а в християнську епоху поширення культу Богородиці. Що стосується народних традицій, то з давнини в українських поселеннях такий звичай: якщо чоловік загинув, збиралася громада, жінку і дітей ставили у центр кола. На цих зборах призначався “дядько”, який займався вихованням хлопчиків-сиріт, а також приймались рішення про допомогу родині загиблого. Пізніше ми знаходимо свідчення про всесвітньо відомі українські толоки, де громада допомагала вдовам по господарству. Ці народні звичаї набули особливого значення в козацьку добу.
Про статус вдів у період Гетьманщини треба сказати окремо. Воєнізований уклад життя, постійні війни в яких приймали участь козаки призвели до того, що в деяких селищах майже половину жіночого населення складали вдови. Особистісний захист і матеріальну підтримку гарантували не тільки норми звичайного права і державні закони, а й контроль полковників або військової старшини. Гроші виділялися з «полкових підскарбіїв», підлеглих безпосередньо генеральному підскарбію. Статус вдів – козачок прописаний і в Конституції ХІ ст. від 05.04.1710 [3].
Ці традиції знайшли своє продовження в положенні про «Військове правління Чорноморського козацького війська», згідно з яким вдова отримувала соціальний захист і в соціальному устрої кубанських козаків, а також у розповсюдженні вдових домів на теренах Російської імперії та України [4].
Але не можна сказати що вдови тільки потребували захисту, вони були корисні суспільству допомагаючи в церквах і лікарнях для бідних. У 1813 році імператриця Марія Федорівна заснувала орден «Жалісливі вдови» (Сердобольные вдовы –рус.), які не тільки допомагали у місцевих лазаретах, а й відправились до місця боїв під час Кримської війни. Всесвітньо відомий хірург Пирогов високо оцінив їх стійкість, діяльність і старанність. Саме вдови стали родоначальниками розгорнутої системи сестер милосердя [5].
Отже, аналізуючи етнопсихологічні та історичні джерела, ми з впевненістю можемо стверджувати, що по – перше, допомога ближньому є риса притаманна українському народу; по – друге, українські жінки з давніх часів були захищені державою і правом; і по – третє, на наш погляд найголовніше, допомога жінкам надавалася щоб вони могли стати повноправними членами суспільства і виховати гідних нащадків.
1.Заруба В. М. Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі: кінець VIII – початок ХІV ст. /В. М. Заруба. – К.: Істина, 2007. – 128 с., 101
2. Іларіон Митрополит. Дохристиянські вірування українського народу/ Митрополит Іларіон. – К.: Обереги, 1992. – 422 с.
3. Договори та постанови прав і свобод військових між Ясновельможним Його Милості паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорізького, і між генеральними особами, полковниками та тим же Військом Запорізьким з повною згодою з обох сторін Україна; Історичний документ, Конституція від 05.04.1710
4. Мутиева Оксана Саидовна Социально-правовой статус вдовы у населения Северного Кавказа в XIX – начале XX века // Вестник НГУ. Серия: История, филология. 2013. №7 С.292-295
5. Жерихина Елена Игоревна Сердобольные вдовы // Труды СПбГУКИ. 2009. Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/serdobolnye-vdovy
Атор Лариса Рибик.
Джерело публікації – Ґенеза соціально-психологічного статусу вдови. Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Львів, 17–18 листопада 2017 р. –
Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2017. –с.24-26